Тренер голкіперів "Закарпаття": "Було б не логічно, аби ми не перемогли"05.04.2010

Дмитро Бабенко, Олександр Надь та новоприбулий у літнє міжсезоння Андрій Михайлов — саме це тріо складає основну обойму воротарів ужгородського «Закарпаття». А наскільки жорсткою є конкуренція за пост №1, за якими принципами підбирається страж воріт на поєдинок та про, власне, справи командні прес-служба ФК розпитувала у тренера голкіперів Володимира Марчука.

— З воротарською позицією у нас все гаразд — і Надь, і Бабенко, і Михайлов кваліфіковано працюють на тренуваннях та на усі сто готові вступити в бій: я впевнений у своїх підопічних, — розпочав розмову Володимир Володимирович.

— У суботу на київській «Оболонь АРЕНІ» Дмитро Бабенко виявився чи не найненависнішим опонентом для місцевої публіки…

— На теоретичних заняттях я постійно повторюю, що голкіпер повинен виручати увесь колектив. Тільки завдяки цьому можна виконати не тільки завдання зі збереження прописки у прем’єр-лізі, а й замахнутися на вищі позиції. Тож відбивши пенальті Дмитро нічого особливого не зробив.

І чим більше в його активі буде матчів на нуль, тим краще йтимуть справи у команди.

— Проте, на жаль, таких поєдинків з початку сезону до останнього матчу не було жодного…

— Вони просто не виручали у потрібний момент. Так, вдалих сейвів було також чимало, однак у вирішальну секунду Саша Надь і Діма Бабенко виявлялися безсилими. Що ж, на те і тренування, аби виправляти помилки. Власне, цим з дня в день і займаємось, а хто кращий на даний момент, той і гратиме в основі.

— Повернімося до перепитій 7-го туру. Із яким завданням команда їхала у Київ до «Оболоні»?

— Звісно, після виграшного рахунку простіше відповідати, однак ми й справді не збиралися ділитися очками з «пивоварами». Гра була, як кажуть, не за три, а усі шість залікових балів між ймовірними конкурентами у боротьбі за еліту. Скажу за себе — під час матчу був настільки впевнений у нашій силі, що навіть не хвилювався.

— Навіть коли арбітр призначив пенальті у ворота «Закарпаття»?

— Не повіриш, але й у той момент також: мав якесь передчуття, що Бабенко справиться з ударом. Врешті, було б не логічно, аби ми не перемогли — позаду залишилося чимало покладених зусиль на тренуваннях. А хороша робота повинна винагороджуватися, правда?

— Авжеж. Вірю, що все буде на нашу користь і в наступній зустрічі з «Дніпром». Певно, розпитувати про настрій у колективі — зайве?

— Налаштування у нас як ніколи бойове. Ніхто з підопічних не дозволяє собі шапкозакидання в бік дніпрян, однак і боятись іменитих гостей не будемо. Так, ми програли їм у літньому кубковому двобої, проте аж ніяк здамося: що є сил намагатимемось не відпустити команду Володимира Безсонова з очками. Передумови? Найперше, після двох виграшів наші футболісти стали впевненішими і, не побоюсь сказати, сильнішими. Тим паче, до нас долучилися кваліфіковані новачки.

— Володимире Володимировичу, не омину й питання щодо потенціалу голкіперів з молодіжного складу ФК «Закарпаття». Чи бачите перспективу вирости у дійсно класних майстрів Юрію Славіку та Мирославу Лютнянському?

— Ще б пак! Інакше вони б не грали у нашій молодіжці. Навіть попри кілька неоднозначних матчів у виконанні Славіка на старті сезону він все одно ще доведе свою невипадковість у футболі. І за сезон-другий, сподіваюсь, цілком серйозно стукатиме у двері першої одинадцяти основи. А Лютнянський тільки розпочинає свій шлях у великому футболі, тож все у його руках. Якщо на повну викладатимуться на тренуваннях та іграх — виростуть у хороших профі. Прикладів цьому чимало.

— Спасибі за розмову.