Позиція ПЛ щодо розгляду заяви "Металіста" у КДК ФФУ24.11.2009

ГоловіКонтрольно-дисциплінарного комітету ФФУРешку С.М.

Шановний Стефане Михайловичу!

24.11.2009 року ми вже звертались до Вас із листом № 1536, у якому детально та ґрунтовно, спираючись на прямі норми Конституції України та законодавства України, виклали свою позицію щодо відсутності компетенції у КДК ФФУ розглядати заяву ФК «Металіст» Харків стосовно недопущення до участі у виборах Президента ПЛ діючого керівника Прем'єр-ліги Данілова В.

Б. Незважаючи на це, КДК ФФУ все ж віднайшов для себе невідомі нам мотиви для прийняття до провадження цієї заяви.

У цьому контексті особливо кричущим фактом виглядає наступне. 26.11.2009 року, окрім Вашої ухвали про порушення провадження за заявою ФК «Металіст» Харків, ми отримали також відповідь КДК ФФУ за Вашим підписом на запит Прем'єр-ліги стосовно порушення вимог Регламенту змагань віце-президентом ФФУ Коломойським І.В. після закінчення матчу 11-го туру Епіцентр Чемпіонату України між командами «Дніпро» Дніпропетровськ та «Динамо» Київ. Даним листом КДК ФФУ підтверджує, що (цитуємо) «ДК ПЛ є постійно діючим органом здійснення футбольного правосуддя ПЛ першої інстанції, тобто органом, який поширює свою юрисдикцію на усі спірні питання, в яких сторонами є члени ОПФКУ «Прем'єр-ліга». Тому, задля упередження порушення порядку черговості розгляду спірних питань різними інстанціями органів футбольного правосуддя, КДК ФФУ вважає, що ДК ПЛ має першочерговий обов’язок розглянути даний інцидент, незалежно від того в якому статусі перебували особи, щодо яких відкривається дисциплінарне провадження».

З урахуванням цього листа у нас виникає цілком логічне запитання до КДК ФФУ: чому Ви не направили вищезгадану заяву ФК «Металіст» Харків до Дисциплінарного комітету Прем'єр-ліги за належністю задля упередження порушення порядку черговості розгляду спірних питань різними інстанціями органів футбольного правосуддя?! Адже суб’єкти цього спору знаходяться, передусім, під юрисдикцією Прем'єр-ліги! Звертаємо Вашу увагу, що відповідно до Господарського кодексу України (ст. 122 ч. 6) спори між учасниками об’єднання і його органами управління вирішуються в порядку, передбаченому статутом об’єднання. Але замість звернення до Дисциплінарного комітету ПЛ, який є органом розгляду спірних питань першої інстанції між суб’єктами, які знаходяться під юрисдикцією ПЛ (ст. 19-1 п. 2 Статуту ПЛ), всупереч ст. 51 Дисциплінарних правил ФФУ, ФК «Металіст» Харків одразу звернувся до Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ, який є органом ДРУГОЇ інстанції!

Більше того, ми продовжуємо стверджувати, що дану справу взагалі не уповноважені розглядати органи здійснення футбольного правосуддя, оскільки питання суміщення депутатського мандату з іншою діяльністю є виключною прерогативою Верховної Ради України в особі її профільного комітету та Голови Верховної Ради!

Здійснивши правовий аналіз аргументів, викладених в заяві ФК «Металіст» від 18.11.2009 р. до Контрольно-дисциплінарного комітету ФФУ, оцінивши правові позиції Регламентного Комітету Верховної Ради України, викладені в листі-відповіді ФК «Арсенал» від 14.09.2009 р., врахувавши правові позиції фахівців трьох кафедр Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого у зв’язку з листом ФК «Металіст» від 12.11.2009 р., дослідивши судову практику з цієї категорії справ, наукову літературу, на підставі: Конституції України (ст. 24; ст. 43 ч.ч. 4,6,7; ст. 78 ); Кодексу законів про працю України (ст. ст. 21, 22, 95, 102-1); Цивільного кодексу України (ст. 92; ст. 98 ч. 5;); Господарського кодексу України (ст. 122 ч. 6); Закону України «Про оплату праці» (ст.ст. 19-21); Закону України «Про статус народного депутата України» (ст. 3, ст. 5 ч. 2); Закону України «Про боротьбу з корупцією» (ст. ст. 2,5); Дисциплінарних правил ФФУ; Статутів ПЛ та ФФУ, переконані, що народний депутат України має право обіймати неоплачувану посаду президента Прем’єр-ліги, яка є непідприємницьким спортивним об’єднанням професіональних футбольних клубів України. Крім того, Президент ПЛ може виконувати свої обов’язки на підставі трудового неоплачуваного контракту та має перебувати в штаті ПЛ.

Такий висновок підтверджується наступним.

Президент ПЛ є одноособовим виконавчим органом ПЛ, він є вищою посадовою особою ПЛ і діє від її імені без довіреності. Прем’єр-ліга як юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи (Цивільний кодекс України, ст. 92 ч. 1), здебільшого через виконавчий орган.

З обраною на посаду Президента ПЛ особою може бути укладено трудовий контракт і вона має перебувати в штаті ПЛ. У разі обрання на посаду Президента ПЛ народного депутата України з ним може бути укладений трудовий неоплачуваний контракт і він може бути зарахованим в штат ПЛ.

Укладення трудового неоплачуваного контракту з народним депутатом України не буде суперечити ст. 78 Конституції України, оскільки вона забороняє народним депутатам:

- обіймати тільки оплачувані посади;

- займатися тільки оплачуваною або тільки підприємницькою діяльністю;

- входити до складу керівного органу організації, що має на меті одержання прибутку.

Укладення трудового неоплачуваного контракту з народним депутатом України не буде суперечити також Закону України «Про статус народного депутата України» (ст. 3, ст. 5 ч. 2).

Абсолютно помилковим необхідно вважати припущення ФК «Металіст» про те, що відмова Президента ПЛ від зарплати є способом уникнути виконання вимог законодавства про несумісність депутатського мандату з іншими видами діяльності. Насправді, така відмова є способом дотриматись вимог вказаного законодавства.

Укладення трудового неоплачуваного контракту можливе на підставі чинного законодавства України через те, що:

- кожен має право на заробітну плату; одержання винагороди за працю є правом кожного (Конституція України, ст. 43 ч.ч. 4,7);

- право працівника на оплату праці та його захист (Закон України «Про оплату праці», розділ ІV);

- якщо працівник з власної волі не здійснює належного йому права, то у працедавця не виникає обов’язок виплачувати йому заробітну плату, тобто обов’язок, передбачений Кодексом законів про працю України (ст. 21 ч. 1) при укладені трудового договору;

- особливою формою трудового договору є контракт (Кодекс законів про працю України, ст. 21 ч. 3), умови якого вказана норма цього кодексу дозволяє сторонам визначити за згодою сторін, тобто і без права працівника на винагороду та без обов’язку працедавця виплачувати її;

- при укладенні трудового неоплачуваного контракту на працівника будуть поширюватись усі гарантії захисту, передбачені національним законодавством, зокрема гарантія захисту від незаконного звільнення (Конституція України, ст. 43, ч. 6), окрім гарантії захисту на одержання винагороди за працю (заробітної плати).

Відтак, вважаємо помилковими правові висновки фахівців трьох кафедр Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого про те, що:

- оплата праці є обов’язковою умовою трудового контракту;

- оплата праці як обов’язкова складова трудових правовідносин не залежить від волі сторін конкретного трудового контракту;

- здійснення функцій з управління Прем’єр-лігою на посаді президента на безоплатній основі не відповідає законодавству України;

- здійснення повноважень на посаді президента Прем’єр-ліги є оплачуваною роботою, і ця її обов’язкова ознака не залежить від того, отримує чи ні фактично заробітну плату особа, яка її займає;

- якщо народний депутат України, який займає посаду президента ПЛ, виконує обов’язки на безоплатній основі, це не означає, що на нього не поширюються норми законодавства про заборону виконувати іншу оплачувану роботу, у тому числі на умовах сумісництва.

Причинами наведених помилкових висновків є те, що фахівці трьох кафедр юридичної академії:

- безпідставно ототожнюють умови трудових договорів, які визначаються законодавством (див. Кодекс законів про працю України, ст. 21 ч. 1), та умови трудових контрактів, які можуть встановлюватися угодою сторін (див. Кодекс законів про працю України, ст. 21 ч. 3);

- в порівнянні із трудовим законодавством применшують значення трудових контрактів як підстав для виникнення і для регулювання трудових правовідносин;

- словосполучення «оплачувана діяльність» із тексту ст. 78 Конституції та «оплачувана робота» із тексту ст. 3 Закону України «Про статус народного депутата України» тлумачать без врахування можливості, яка надана сторонам трудового контракту Кодексом законів про працю України (ст. 21 ч. 3);

- посилаючись на Закон України «Про оплату праці» (ст.ст. 19, 20), вважають, що оплата праці за сумісництвом і за контрактом є обов’язковою, проте не враховують, що це відповідає дійсності тільки тоді, коли суб’єкт права на оплату праці здійснює належне йому право;

- залишили поза увагою те, що ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», яка забороняє народному депутату України навіть неоплачувану роботу за сумісництвом (окрім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики), не відповідає ст. 78 Конституції, яка забороняє обіймати тільки оплачувані посади, займатися тільки оплачуваною діяльністю (окрім викладацької, наукової та творчої діяльності), не узгоджується зі ст. 3 Закону України «Про статус народного депутата України», що так само як і вказана конституційна норма забороняє лише оплачувану роботу (окрім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики).

ФК «Металіст» безпідставно стверджує, що народний депутат України є офіційним представником органу державної влади, тоді як народний депутат України є представником Українського народу у Верховній Раді України (Закон України «Про статус народного депутата України», ст. 1).

Наслідком такого твердження є спотворене тлумачення заявником ст. 11 Статуту ПЛ щодо заборони незаконного втручання органів державної влади, їх посадових осіб у діяльність ПЛ.

ФК «Металіст», вказуючи на партійність кандидата на посаду президента ПЛ як на перешкоду його участь у виборах, не бере до своєї уваги те, що згідно ст. 24 Конституції України, ст. 22 Кодексу законів про працю України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути обмежень, зокрема, за ознаками політичних переконань.

ФК «Металіст» також ігнорує те, що посада Президента ПЛ не є державною посадою. Чинним законодавством України і Статутом ПЛ не передбачено скасування реєстрації кандидата на посаду Президента ПЛ у зв’язку із запереченням учасника ПЛ проти участі цього кандидата у виборах Президента ПЛ. Обумовлено це тим, що Учасник ПЛ на засіданні Загальних зборів може голосувати проти цього кандидата. У разі обрання цього кандидата Президентом ПЛ, учасник ПЛ може оскаржити рішення загальних зборів до суду (Цивільний кодекс України, ст. 98 ч. 5).

В будь-якому разі, у випадку невиконання вимог щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності, право звернення до суду належить Голові Верховної Ради України (Закон України «Про статус народного депутата України», ст. 5 ч. 2).

Враховуючи все вищевикладене, радимо КДК ФФУ також згадати суміщення

Г.М. Суркісом депутатського мандату з діяльністю Президента ПФЛ (а потім ФФУ), що мало місце свого часу. Також варто пригадати приклади такого сумісництва панами В.П. Пустовойтенком та О.В. Блохіним, які теж обіймали найвищі посади у ФФУ.

Наостанок висловлюємо прохання переглянути прийняту Вами ухвалу та відмовити ФК «Металіст» Харків у порушенні провадження за заявою клубу. Ще раз підкреслюємо КДК ФФУ не має компетенції для розгляду такого звернення та прийняття будь-яких рішень у цій ситуації.

З повагою, Генеральний директор ПРЕМ'ЄР-ЛІГИ О.А. Єфремов